Скільки б часу не
минуло з того дня, коли світ нарешті почув новину про закінчення Другої світової
війни, пам'ять про подвиги та жертви воїнів, про проблеми та страждання людей,
про загальну біль та віру назавжди буде закарбована у серцях нащадків. Історія пам’ятає
все, багато сторінок було написано, багато деталей розказано. І досі щороку з’являються
нові подробиці, відкривається щось нове про ті страшні роки 1939-1945. Проте
скільки б не містили інформації підручники чи наукові дослідження, немає
кращого джерела інформації за сучасників. Нажаль, з кожним роком людей, що
можуть поділитись своїми спогадами стає все менше. Тож особливо цінними стають
записи, книги, щоденники.
Одна з найвідоміших
книг, що може найкраще розповісти про війну, не розкриє читачеві військової хроніки.
Але покаже тогочасне людське життя.
Записи 13-річної
єврейської дівчинки, відомі як "Щоденник" Анни Франк (в оригіналі назва «Het achterhuis», що дослівно
перекладається з нідерландської мови як «В задній частині будинку» або «Сховище») стали безцінним надбанням людства. Маленька
Анна Франк виявилася тією, хто зміг залишити світові свої спостереження, думки
про те, як прості жителі нідерландського міста намагалися вижити протягом 2
років ховаючись у задній частині будинку під час німецької окупації.
Починалась книга,
як звичайний щоденник, в якому Анна описувала кожен день, що її сім’я та інші люди проживали у сховку, але
згодом почала літературно обробляти їх, у спробі створити роман. Анна замінила
справжні імена на псевдоніми, включаючи навіть власне. На жаль, закінчити роботу
дівчинці не судилося.
Останній запис Анна зробила 1 серпня 1944 року, а за 3
дні сховок було розкрито. Подальша доля Анни та її сім’ї склалась трагічно. Арешти, концентраційний
табір, важкі роботи, хвороби. Анна Франк не дожила до визволення зовсім трохи,
її не стало у березні 1945 року.
Єдиний з Франків, кому вдалося вижити, батько
Анни Отто Франк. Саме завдяки йому світ отримав змогу згодом прочитати безцінні
записи дівчинки.
Повернувшись
додому, Отто Франк отримав записи доньки, які дивом врятувалися під час облави на
сховок і зберігалися у його колеги та сусідки родини, яка допомагала їм
ховатися.
Погодившись на перше
видання, Отто Франк створив трохи скорочену версію щоденника. Це був 1947 рік.
Згодом щоденник не раз перевидавався та був перекладений на 67 мов світу.
У 1991 році
вийшла друком доповнена версія щоденника, що містила кілька фрагментів, які
раніше були виключені. Але в повному обсязі щоденник Анни Франк ніколи не видавався.
Його оригінал зберігається у Нідерландському державному інституті військової
документації і має статус охоронної пам’ятки ЮНЕСКО.
Щоденник та його
авторка стали темою для декількох фільмів, ім’ям дівчинки названо вулиці та
навіть астероїд, а в Амстердамі створено дім-музей Анни Франк, що розміщується
в тому самому будинку, де Франки ховалися.
Щоденник Анни
Франк є унікальним свідченням очевидця, адже тільки ті, чиї очі бачили ті
жахливі події можуть говорити про них краще за будь-кого. Записи дівчинки-підлітка
є показовим прикладом того, що у найтяжчі часи люди вірили у життя і як могли,
старалися його жити. Війна приносить горе та страждання, але це не повинно
зупиняти жодну живу душу від прагнення до щастя та радості.
Через 75 років
після визволення світу від німецьких фашистів та зупинення нацистського руху,
головна задача нащадків – пам’ятати та за всяку ціну не допустити повторення
історії. І в День пам’яті та
примирення, в День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, будь-який
інший день року згадайте тих, завдяки кому світ має день сьогоднішній.
Використано фото з інтернету.
Підготовлено та опубліковано:
Нікітіна К., бібліотекар ВФФ
Немає коментарів:
Дописати коментар